Топ коротких книг від українських авторів, щоб прочитати за вихідні

Добірка захопливих книг сучасних українських письменників, які з легкістю можна прочитати на вихідних, або взяти з собою в дорогу.

«Катананхе», Софія Андрухович

Кількість сторінок : 224

Вони живуть у звичайній київській багатоквартирній панельці, із заквітчаними клумбами перед під’їздами й тісними балконами, з яких літніми вечорами так приємно слухати місто й споглядати, як на нього опускається ніч. Вони — це Леся та Олекса, а також їхня донька-підлітка Тая і собака Діна. Їхнє життя теж здається звичайним, навіть банальним, аж поки у нього не вривається вихором надмірна пристрасть, яка загрожує зруйнувати та поховати під собою все — усталені звички, почуття одне до одного, ба навіть уявлення про самих себе.

«Не вагітна», Каріна Саварина

Кількість сторінок : 224

Це може бути ваша сусідка, яка щоранку виходить на пробіжку, блогерка, за якою вам подобається слідкувати у соцмережах, або навіть близька подруга. Усі вони можуть виявитися жінками, які безуспішно намагаються стати мамами

Роман «Не вагітна» створений на особистому досвіді авторки. Понад п'ять років невдалого планування вагітності стають болісною, місцями смішною, але відвертою історією про молоду жінку, яка мріє про материнство.

Про соціальний тиск і походи до лікарів, нетрадиційну медицину і спроби штучного запліднення, подвійне життя у соціальних мережах, еміграцію і повернення в Україну — цей автобіографічний роман порушує чимало непростих тем. Але найголовніше питання — чи треба народжувати, щоб стати мамою?

Читайте також: Топ 7 класичних книг, щоб прочитати за вихідні

«Лімб. Місце загублених душ», Кирило Половінко

Кількість сторінок : 256

Середина 2000-х, місто-мільйонник на сході України. Минуло тринадцять років, відколи Кирило був тут востаннє. Але це місце зовсім не змінилося і, здається, чекало на нього — райони і далі поділені між бандами, а нічні вулиці наповнені тишею й страхом, які вгамувати здатний дешевий алкоголь, наркотики або «махач». Старі друзі, місцевий дільничний, афера з квартирою матері, «дворові методи» розв'язання конфліктів і зваблива сестра кримінального авторитета все глибше заплутують Кирила у павутину місцевих інтриг. Темрява навколо густішає, в’язкі спогади перекривають кисень і змикаються у зашморг.

«Там, де заходить сонце», Олена Пшенична

Кількість сторінок : 240

Вірі Тихій – 72. Вона – колишня вчителька української мови, яка навіть уявити не могла, що опиниться у Будинку для літніх людей, куди її привезе єдиний і такий коханий син…

Але влітку 2022-го року Віра Петрівна залишається сама: син Толя день і ніч волонтерить, а невістка з дітьми вимушено евакуюються за кордон. Можливо, з хворим серцем й небезпекою навколо дійсно краще перебути поки тут — під наглядом медиків, у компанії «однолітків»?

Та замість відкритих, гостинних стареньких жінка зустрічає у Будинку зранених, колючих стариганів, що з дня у день просто спостерігають, як їхні життя, неначе сонце, закочуються за обрій.

«Українець Джонатан і двадцять сім мерців», Віктор Шепелєв

Кількість сторінок : 224

Це захоплива подорож у світ американської мрії через призму українського досвіду. Історія, що розгортається перед читачем, розказана від імені Джонатана, старого ветерана та колишнього військового кухаря. Він залишився одним із небагатьох мешканців села Горобці, що у штаті Джорджія. На перший погляд, це звичайне американське село, але разом із Джонатаном ми поринаємо у складну мережу спогадів, пригод та викликів, які випали на долю українських емігрантів у США. Це не просто розповідь про адаптацію та успіхи в чужій країні, а глибокий психологічний портрет героїв, історія збереження своєї ідентичності та місця у світі, що швидко змінюється.

«Погляд Медузи. Маленька книга пітьми», Любко Дереш

Кількість сторінок : 196

Колишній львів'янин Лесь — викладач-літературознавець, що вже багато років живе у Києві. Його близький товариш Славко, з яким Лесь товаришує ще зі шкільних часів, мобілізувався, але отримав поранення під Ізюмом і повернувся на реабілітацію до Львова. Лесик, натомість, від початку війни залишається у тилу в Києві, принагідно волонтерить й продовжує викладацьку роботу. Провідуючи пораненого товариша у Львові, він розуміє, що Славко дуже змінився внаслідок війни. Хоч Славко відкрито й не осуджує Леся за те, що Лесь не воює, той відчуває, що давня дружба вже неможлива.

Втрата товариша стає дуже болісною для Леся, і він відчуває на собі великий тиск провини та страх суспільного осуду через те, що не бере участі в бойових діях.

Ланцюжок асоціацій веде Леся до спогадів про студентські роки. Ті роки, коли вони разом зі Славком, були удвох наївно закохані в одну дівчину — молоду художницю Катю, котру позаочі прозвали «Медузою».

«Я працюю на цвинтарі», Павло Паштет Белянський

Кількість сторінок : 160

Це збірка історій про життя і смерть очима людей, що зіштовхуються з цими питаннями щодня, адже вони є працівниками ритуальних послуг. Коли смерть – це твоя щоденна рутина, починаєш бачити її, ставитись до неї і говорити про неї інакше. В цій збірці читачі знайдуть багато емоційних історій, що розповідають про велику любов і не менш велику дріб’язковість, про образи і не висказані слова. Гробарі в історії світової культури завжди були особливими персонажами, наділеними мудрістю та іронією, як це ми бачимо зокрема в Шекспіровому «Гамлеті». Тож ця збірка оповідань повертає працівників цвинтаря і їхні голоси в дискурс сучасної української прози.